Роберт Горват: “Я – людина результату”

Мої конкуренти – це ті, хто краде з бюджету і не відноситься до закарпатців і ужгородців як до своїх людей.

Мої конкуренти – це ті, хто краде з бюджету і не відноситься до закарпатців і ужгородців як до своїх людей. За наших людей я завжди стою горою. Всі маємо розуміти, що нас будуть поважати лиш тоді, коли разом будемо відстоювати свій регіон перед іншими областями. І свою країну – перед усім іншим світом.

Роберт Горват: "Я – людина результату"

За інформацією всеукраїнського порталу «Слово і діло», який аналізує виконання обіцянок українських політиків, серед закарпатських депутатів у парламенті нинішнього скликання найпродуктивніше працював народний депутат Роберт Горват. Він є співавтором 22 законів, а за весь час роботи в Раді подав 126 законопроектів. В інтерв’ю Закарпаття онлайн Роберт Горват пояснює, які «сили» завадили йому провести інші важливі для Закарпаття закони. А ще розповідає, яким є і яким може бути закарпатське лобі в парламенті, для чого він вивчав досьє на кожного депутата і чому не виніс на публіку протистояння з Москалем.

І, звісно, що думає про своїх опонентів на окрузі, та з ким об’єднався на парламентські і майбутні місцеві вибори.
 

«ЛЮДИ ВАЖЛИВІШІ ЗА ГАСЛА І «ВОЖДІВ»

– Роберте Івановичу, давайте повернемося в часі на 5 років назад. Тоді ви, як і тепер, зустрічалися з журналістами і розповідали, над чим плануєте працювати в парламенті. Із 22 прийнятих законів, де ви є співавтором, які 3 вважаєте найважливішими для Закарпаття?

– Три вибрати не вийде, давайте п’ять, – усміхається. – Насамперед це два важливі закони, які стосуються виноробства. Це традиційна для Закарпаття галузь, вона віками культивувалася в регіоні і наші вина продавалися у всій Європі. Починаємо відроджувати традиції. Думаю, що за півроку-рік з’являться нові марки закарпатських вин, а не за горами той час, коли вони почнуть витісняти з полиць італійську, іспанську чи новозеландську продукцію.

Прийняття законопроекту 6693 для малого теруарного виноробства

Далі – закон про ренту з видобутку газу. Він не дуже на слуху, але важливий для регіону: 5% з ренти мають наповнювати наш обласний бюджет.

Наступний – закон про Дорожній фонд, завдяки якому вдалося пролобіювати, наприклад, виділення коштів на будівництво нової дороги Чоп-Мукачево.

І звичайно, перший мій законопроект 3251 (так званий закон Горвата – авт.), який стосувався розмитнення автомобілів. Він дозволив вирівняти акциз на вживані та нові авто і люди змогли розмитнювати машини не за 200-300 % їх вартості, а за 35-40 %.

Відстоювання законопроекту 3251

– З розмитненням вийшла цікава історія: є багато задоволених, але водночас є й ображені…

– Ображені будуть завжди. Але я все ж проясню один момент. Цей законопроект, який стосувався «євроблях», (так званий закон Южаніної – авт.), ішов від комітету з питань податкової і митної політики. Коли комітет його розглядав, я наполягав на введенні понижуючого коефіцієнта 0,2 при розрахунку ставки податку. А інші депутати вважали, що треба його максимально підвищити. Врешті-решт прийняли варіант 0,5.

Якби ж понижуючий коефіцієнт був 0,2, як я пропонував, то всі б успішно розмитнили свої автомобілі за доступну ціну. Але мене, на жаль, не почули. Я – за цивілізований ринок авто, тому на засіданні комітету не голосував за це рішення.

А взагалі, до речі, тема розмитнення ще не закрита. У мене розроблені законопроекти, які стосуються можливого ввезення на територію України автобусів, каміонів і спецтехніки стандартів Євро-3 і Євро-4. Коли пройду до парламенту, обов’язково подам їх на розгляд. Бо я, наприклад, не розумію, чому наших хворих мають везти в лікарню «Газельки», а не «Фольксвагени»? А дітей у школи – «Богдани», а не «Мерседеси»? У нинішній Верховній Раді були певні сили, які не дали мені вирішити це питання, але в наступному парламенті я планую це зробити (до речі, завдяки неодноразовим зверненням Роберта Горвата уряд нарешті заборонив із 1 липня ввезення автомобілів із Російської Федерації – авт.).  

У своїй передвиборчій програмі ви говорите і про підтримку бізнесу, і про інфраструктуру, і про соціальну сферу. Але я зауважив цікавий момент: у вас першим пріоритетом йде не держава, а люди. Поясните, чому так?

Поясню. По-перше, людей треба сокотити: створити їм комфортні умови для життя вдома. Бо виїдуть люди – не буде й держави. До речі, в Конституції написано, що держава в нас – для людини, а не навпаки.  

А по-друге… Я трохи насторожено ставлюся до «вождів». Я починав свою політичну кар’єру з УДАРом, коли Кличко мав шанс стати президентом, і я думав, що зможу з його підтримкою реалізувати всі свої ідеї. Але Кличко взагалі не пішов на президентські вибори, а пів України проголосувало за Порошенка.

А ти – депутат. Приходиш у парламент із конкретними ідеями. Знаєш, що вони важливі для твого краю і для людей. Але досить швидко ілюзії зникають і ти починаєш розуміти, що працювати доведеться в жорстких умовах. І «вожді» не хочуть тобі допомагати. Наприклад, я не міг вплинути на призначення «губернатора», який у підсумку лиш нашкодив Закарпаттю. Не всі мої законопроекти, які важливі для регіону, мали підтримку фракції. За ті 5 важливих законів, які я на початку згадав, треба було буквально битися.

А повертаючись до питання, скажу так: звичайно, депутат має відстоювати інтереси держави. Це апріорі, навіть не обговорюється. Але я знаю, що наша земля і люди, які тут живуть, – набагато важливіші, ніж пафосні гасла і «вожді». Тому так – люди в мене на першому місці. 
 

ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ, ЕЛЕКТРОАВТОБУСИ І СМІТТЄПЕРЕРОБНІ ЗАВОДИ

– Окремим пунктом програми ви визначили блок екологічних проблем. Але ж Закарпаття сприймається як екологічний оазис України, один із найчистіших регіонів…

– Це правда. І в той же час ліси нещадно рубають, сміття пливе в Угорщину, а Ужгород – страшенно загазоване місто. Тому перше, що нам треба – припинити незаконні рубки і зберегти ліси. Але зберегти не так, як при минулому «губернаторі», який боровся-боровся з проблемою, нібито поборов її і 3 роки ми ні слова не чули про боротьбу. А кругляк як їхав за кордон, так і їде. Я вважаю, що слід рубати рівно стільки деревини, скільки потрібно нашим закарпатським переробникам. Жодне дерево не має їхати в Австрію чи Німеччину. Якщо австріяк хоче виробляти якусь продукцію з лісу – нехай рубає свій.

Друге питання – нам обов’язково треба збудувати в області 4-5 заводів для сортування і переробки сміття. Не спалювати його, а повністю переробляти, як у Європі. Я буду над цим працювати. Бо пляшки і пакети до тих пір будуть плисти по наших річках, поки не почнемо збирати і віддавати на переробні заводи усі побутові відходи.

А щодо Ужгорода. У нас дуже багато машин, тому обласний центр надзвичайно загазований. Я буду ініціювати запуск громадського електротранспорту. Бюджет розвитку міста – 250 мільйонів. Гроші є, можна почати з одного маршруту з електробусами, як, наприклад, зробили у Чехії. Зараз настає нова ера – ера електромобілів. Нам треба йти в ногу з часом і за 10-15 років поміняти громадський транспорт на електричний.

– Ще одна резонансна тема, по якій хотілося б почути від вас конкретну відповідь, – децентралізація. Різні люди, які мають стосунок до реформи, розповідали мені, що ви її підтримували, але не публічно. Чому?

– Так і було. Я не міг все виносити на люди. Чому? Та все просто. Вже всі, мабуть, бачили на біл-бордах суми, які мені вдалося залучити в місто і район від Кабміну. Ці гроші часто-густо були зв’язані з підписом Геннадія Москаля. Можна було виступити проти нього категорично, але потім я не міг би проконтролювати, щоб ці кошти, виділені Києвом, ефективно працювали на місці – в Ужгороді чи районі.

А взагалі я – людина результату, а не процесу. Щоб дійти до результату, іноді приходиться жертвувати своїми амбіціями чи бажаннями.

Виступ на децентралізаційному форумі у лютому 2018 року

Звичайно, я підтримував і підтримую децентралізацію (ось, наприклад, одне зі звернень нардепа до Президента з приводу необхідності проведення реформи – ред.). І мене дуже болить, що область за останні 3-4 роки не отримала приблизно 350-400 мільйонів гривень, які держава виділяла на розвиток громад. Скільки доріг, садочків і шкіл ми змогли б зробити за ці гроші!

– А непублічно проблему з блокуванням децентралізації не можна було вирішити?

– Я пробував. Наприклад, організував приїзд в Ужгород прем’єр-міністра, щоб він домовився з Москалем. Завдяки цьому візиту Володимира Гройсмана у нас з’явилися 170 мільйонів на дорогу «Київ-Чоп» і 21 мільйонів на набережну в Ужгороді. Але, на жаль, «генерал-губернатор» так і не подав проект перспективного плану формування громад.

Тепер у нас є новий голова ОДА. Сподіваюся, що він розумітиме, яке велике значення для регіону має активізація реформи. Ми міняємо державу, це дуже важливо. Мені прикро, що Закарпаття пасе задніх в Україні. Хоча зараз процес вже пішов, люди в громадах активізувалися і думаю, що скоро обласна рада буде розглядати проект перспективного плану формування громад. Головне – щоб при цьому були враховані інтереси громад.
 

«ЗА НАШИХ ЛЮДЕЙ Я СТОЮ ГОРОЮ»

– Останніми роками різні українські політики як тільки не називали закарпатців: і сепаратисти, і контрабандисти, і лісоруби. Хіба що вівчарями, здається, не називали. Скажіть, вас такі фрази не зачіпають?

– Хороше питання. Пригадую, на самому початку роботи у Раді була ситуація, коли депутат Левченко з парламентської трибуни зверхньо відгукнувся про закарпатських гуцулів. Формулювання точно вже не пригадаю, але однозначно це було некоректно. Я прямо в Раді до нього підійшов, пояснив, що думаю про ці слова, і змусив вибачитися перед гуцулами з парламентської трибуни.

Щодо «вівчарів» була інша ситуація. Якось в кулуарах у колі депутатів від іншого колеги почув слово «закарпутці». Я йому сказав, що буду у відповідь називати львів’ян «львівцями». Він одразу ж вибачився. Якщо ти хочеш, щоб я поважав твій регіон – поважай мій. Лише на повазі можна об’єднати країну.  

А за наших людей я завжди стою горою. Всі маємо розуміти, що нас будуть поважати лиш тоді, коли разом будемо відстоювати свій регіон перед іншими областями. І свою країну – перед усім іншим світом.

На виноробні Влада Чопака у Середньому

– Останнім часом у новинах ваше прізвище майже завжди звучить разом із прізвищами Лунченко й Петьовка. Працюєте разом?

– Так, відколи дороги Василя Петьовки і братів Балог розійшлися, ми з ним і Валерієм Лунченком об’єдналися і лобіюємо інтереси Закарпаття втрьох. Коли ти сам ідеш до президента, прем’єра чи міністра – це одна справа. А коли так, як херсонські чи миколаївські хлопці, уп’ятьох-ушістьох, – зовсім інша.

Прямо кажу – мене завжди «душила жаба», що всі згуртовані, а ми ходимо по-одному. Тому ми з Петьовкою і Лунченком об’єдналися і працюємо разом. І я вважаю, що область ніколи не мала такого лобі, як зараз.

«Закарпатське лобі» Роберт Горват, Валерій Лунченко та Василь Петьовка разом із колегою Андрієм Вадатурським

Якщо ще 5 років тому в Києві говорили, що Закарпаття – це Балоги, то після нашого об’єднання всі рахуються з нами. В тому числі й у Кабміні, і у президента на Банковій. А якби нас було п’ятеро, шестеро чи десятеро –  було б ще краще. От ви знаєте, що в цьому скликанні 47 львів’ян і вони всі працюють на свій регіон?

Нам треба робити висновки, бути згуртованими в роботі на свій рідний край.
 

«ЯКБИ Я НЕ ПІШОВ НА ВИБОРИ, МІГ ПЕРЕМОГТИ КРИМІНАЛ»

– Давайте поговоримо про вибори. Кого вважаєте головним конкурентом на окрузі?

– Маємо гіркий досвід виборів мера у 2015 році, коли демократичні кандидати йшли чотирма колонами, а нинішній дехто роздавав гроші виграв вибори. Сумний наслідок цього бачимо всі. При Погорєлові бюджет розвитку Ужгорода був 20 мільйонів, зараз – 250. Але мер чомусь вважає, що це його домашній бюджет. Лиш один приклад – ремонт площі Петефі. Спочатку говорили про 12 мільйонів, тепер – сума виросла в кілька разів. Якщо він буде ремонтувати її ще кілька років, то вона коштуватиме всі 250 мільйонів.

Тому мої конкуренти – це ті, хто краде з бюджету і не відноситься до закарпатців і ужгородців як до своїх людей.

Виступ під час скандального конкурсу на призначення головного лікаря пологового будинку міста Ужгород

– Цікаво, а що думаєте про нові обличчя?

– Я не знаю цих хлопців. І, якщо чесно, ще рік тому я не планував знову йти у Верховну Раду. Але ближче до виборів зрозумів: якщо не піду, то в місті і на окрузі може перемогти кримінал.

Під час публічного звіту народного депутата в Ужгородському замку

Мені приємно, що молоді люди йдуть боротися за краще майбутнє країни. Але я про всяк випадок підставив плече. І чим ближче вибори, тим більше переконуюся, що зробив правильно. Результати соціологічних опитувань підтверджують, що, скоріше за все, лиш я можу дати бій тим, хто хоче й далі нечесно наживатися на бюджеті міста і податках ужгородців.

– Давайте ще раз повернемося в минуле. Порівняйте себе теперішнього з тим Робертом Горватом, що був кандидатом у 2014 році. Ви змінилися?   

– Признаюся, 5 років тому я не думав, що працювати в парламенті так складно. Як і більшість людей, уявляв це просто – підготував з помічниками законопроект, виніс його на голосування, надавив кнопку і все чудово. Насправді робота депутата – це не тільки законотворчість. Це і лобіювання, і депутатський контроль за бюджетно-фінансовою сферою та силовими структурами, і представницькі функції за кордоном, і постійні зустрічі з людьми на окрузі. Усе це треба робити, а часу на все не вистачає.

Разом із Ольгою Черваковою та Олександром Співаковським

Я дуже довго звикав до специфіки роботи в парламенті. Тому вечорами вивчав досьє на кожного депутата Верховної Ради. Розбирався, хто з ким співпрацює, щоб розуміти, які течії в парламенті, хто чиї інтереси лобіює? Я шукав таких депутатів, як я, котрі нікому нічого не винні. І в підсумку ми – 60-70 незаангажованих депутатів – не давали проводити лобістські закон, через які «видоювали» бюджет країни усі минулі скликання.

Чи я змінився за ці 5 років? Звичайно. Зараз маю величезний парламентський досвід, знаю, як функціонує держава, як працює закарпатський політикум, як політика залежить від економіки, а економіка – від політики. Ці речі крокують разом. Часто наші люди на це не звертають уваги і голосують за того, бо він красивий, або за ту, бо вона молода. А треба вивчати, хто є хто. Бо робота депутата – це, без перебільшення, майбутнє наших дітей. Знаю, звучить пафосно, але це правда.  

Прогресивні лідери Ужгорода та Закарпаття об’єдналися

І ще за ці 5 років я переконався, що усім нам треба бути більш згуртованими. Зараз демократичні сили Ужгородщини об’єдналися, щоб кримінал більше не мав можливості управляти містом. Ми домовилися так: і я, і Володимир Чубірко, і Віктор Щадей, і Павло Чучка, і інші наші місцеві лідери – взаємодіємо зараз і на місцевих виборах.

Тож як в Ужгороді, так і в Києві ми працюватимемо спільно і зробимо Закарпаття успішним разом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *